Наша Батьківщина багата на славетні святі місця — храми, лаври і монастирі, протягом багатьох століть вони були для українців не лише носіями духовності, культури, мистецтва, науки і освіти, а й осередками розради і допомоги, до яких вони зверталися зі своїми бідами, прагненнями та сподіваннями на краще життя. 

Прояснений світлом Христової Благодаті, український народ створював святині, які прославляли його талант далеко за межами колишньої імперії. Унікальні архітектурні шедеври назавжди залишалися свідками таланту нашого народу, його естетичної невичерпності.

Українські монастирі — пра­давні центри духовності, культури, мистецтва, науки й освіти нашого народу. Вони також є визначними архітектурними ансам­блями, з якими пов’язана історія України та окремих її регіонів. 

З багатьма святими місцями пов’язано чимало історичних подій країни, діяльність її відомих особистостей. Адже частина храмів і монастирів була заснована з волі князів, гетьманів та видатних просвітителів. Попри всі негаразди — війни, пожежі, століття гонінь та занепаду — більшість святих місць України вдалося зберегти від руйнації та відродити. 

Йдучи до джерел національної традиції, припадаємо до найдавніших з них, до перших православ­них святинь України-Русі: Святої Софії, Києво-Печерської лаври, інших монастирів Києва, Чернігова, Волині, Галичини, Поділля, Криму, Полтавщини й Донеччини. Звертаємося до цих національних святинь, шукаючи тут втілення сенсу буття, мудрості минулих поколінь. 

І якщо київські святині, такі як: Софіївський Собор - головний храм Київської Русі, місце поховання великих князів київських і колишня резиденція київських митрополитів. Історія православного комплексу бере свій початок в першій половині XI століття, коли Ярослав Мудрий звів собор у візантійському стилі. Храм неодноразово розширювався та перебудовувався, поки, на початку XVIII століття, не набув рис українського бароко. З 1638 по 1786 рік при соборі діяв монастир, будівлі якого збереглися до нашого часу. В Софії Київській можна побачити 3000 квадратних метрів справжніх середньовічних фресок, 260 квадратних метрів мозаїк і настінні написи, серед яких автограф Володимира Мономаха; Михайлівський Золотоверхий монастир - головний храм якого став кафедральним собором об’єднаної Православної Церкви України. Оригінальний Михайлівський собор з’явився в 1108–1113 роках завдяки київському князю Святополку Ізяславичу. Тоді ж була заснована православна обитель. Собор отримав назву Золотоверхий тому, що він став першим храмом Києва з позолоченим куполом. Після реконструкцій проведеної у XVIII столітті середньовічна споруда набула рис українського бароко. В радянські часи храм був зруйнований, та відбудований в 1997-1998 роках. На мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться Стіна пам’яті загиблих захисників України; Києво-Печерська лавра - найбільший і найдавніший православний монастир України, заснований в 1051 році ченцем Антонієм, який оселився в печері на березі Дніпра. Унікальний архітектурний ансамбль лаври завершив формуватися в кінці XIX століття. Головний храм монастиря – Успенський собор, закладений в XI столітті в візантійському стилі та перебудований в XVII столітті в стилі українського бароко. Храм був зруйнований в радянські часи і відбудований в 1998-2000 роках. 96-метрова Велика лаврська дзвіниця є найвищою точкою Києва. На території монастиря знаходиться декілька музеїв. Великою популярністю у туристів користуються підземелля лаври; Володимирський собор - мальовничий і пишний православний храм, виконаний в неовізантійському стилі. Побудований собор в 1862-1882 роках. Споруда вирізняється чудовим зовнішнім та внутрішнім оздобленням. Її фасад прикрашають аркові вікна і ажурна ліпнина, а внутрішні склепіння розписані яскравими тематичними фресками, над якими працювали Михайло Врубель, Віктор Васнецов та інші прославлені художники. До створення об’єднаної Православної Церкви України Володимирський собор був головним храмом Української Православної Церкви Київського Патріархату; храми Печерська та Подолу широко відомі й докладно вивчені, завжди приваблювали й приваблюють багатьох прочан, туристів, любителів старожитностей, то численні провінційні монастирі, забуті й занедбані протягом XX століття, були донедавна приречені на неминучу загибель.  Більшість найвідоміших культових споруд є місцем паломництва прочан не лише з України, а й інших країн світу.

Як і в усьому християнському світі, в Україні монастирі відігравали важливу роль не тільки в релігійному, а й соціальному і культурно-освітньому житті нашого народу.

Древні казали: «Якщо хочеш дізнатися про людину найсокровенніше - подивися, де і як вона спілкується з Богом». Українці протягом багатьох століть звертаються до Всевишнього у своїх монастирях і храмах, до яких, зрештою, і ведуть усі шляхи. Ці святині присутні в нашому житті завжди і скрізь.

Історія українських монастирів, які відроджуються після багатьох десятиріч гонінь, занепаду й зневаги, є найкращим підтвердженням споконвічності й незнищенності людського прагнення до духовних висот.

На електронній тематичній виставці представлено переважну більшість книжкових видань науково-популярної видавничої серії «Національні святині України», яку було засновано у 1997 році в рамках Національної програми випуску соціально значущих видань, які розповідають про релігійну, культурно-історичну та мистецьку спадщину, зосереджену у найвизначніших храмових та монастирських ансамблях України, включаючи і ті, що були знищені протягом XX ст.