1840 народився Марко Лукич Кропивницький, український драматург, актор, режисер, композитор, один із засновників українського професійного театру. Найвідоміші драматичні твори: "Дай серцю волю, заведе в неволю" (1873), "Глитай, або ж Павук" (1882), "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" (1903), "Дві сім'ї" (1895). Загалом написав понад 40 п'єс. Як режисер тяжів до синтезу слова, музики, пісні й танцю, започаткувавши традиції української класичної музично-драматичної вистави. Театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі. Його колектив з успіхом гастролював Україною, Росією, Австро-Угорщиною, а також давав вистави у Варшаві, Мінську, Вільнюсі та Тбілісі. Зіграв більше як 500 ролей у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару. У нього вчилися видатні діячі театрального мистецтва, зокрема Микола Садовський, Панас Саксаганський, Софія Тобілевич. Марко Кропивницький часто поступався своїм гонораром, приймав у себе діячів культури та дозволяв їм жити на своєму хуторі "Затишок". З ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання присвяченої йому композитором Данилом Крижанівським пісні на слова Т. Г. Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", це відбулося в Одесі 1892 року на вечорі пам’яті Кобзаря.