1991 Верховна Рада ухвалила Концепцію оборони та будівництва Збройних сил України і створила Раду оборони України. У прийнятій Концепції передбачалася, що Україна поступово, з урахуванням усіх факторів національної безпеки, реалізуватиме намір стати в майбутньому нейтральною, без’ядерною державою, яка не братиме участі у військових блоках, натомість дотримуватиметься усіх договорів і угод щодо незастосування ядерної зброї. Концепція визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили. Збройні Сили України будуються за принципом розумної достатності. Виходячи з фінансово-економічних можливостей і того, що Збройні Сили України повністю фінансуються з державного бюджету, чисельність усіх військ визначалася на рівні 0,8–0,9% чисельності населення країни, тобто 400–420 тис. осіб. Законодавче регулювання в галузі оборони, національної безпеки та військового будівництва здійснює ВРУ, Президент України є Головнокомандувачем ЗСУ. Тоді ж ВРУ постановила створити Раду оборони України, як вищий державний орган керівництва обороною і безпекою держави, який розробляє основні напрями воєнної політики та військового будівництва, затвердила склад посадових осіб, які входять до Ради оборони України, а також Положення про Раду оборони України. 6 грудня 1991 ВРУ прийняла закони − "Про оборону України" і "Про Збройні Сили України". Також було затверджено текст Військової присяги, яку в залі Верховної Ради першим склав Міністр оборони України генерал-полковник К. П. Морозов.