1935 народився Борис Олійник, український поет, перекладач, публіцист, академік НАНУ, народний депутат, Герой України (2005). По закінченні факультету журналістики Київського університету (1953–1958) працював у редакціях газет "Молодь України" та журналів "Ранок", "Дніпро", "Вітчизна". Із 1963 – член Спілки письменників України (СПУ). 1971–1974 – заступник голови правління СПУ, 1976–1991 – секретар правління Спілки письменників СРСР; секретар правління СПУ, секретар парткому Київської організації СПУ, член ЦК КПУ і ЦК КПРС. Із 1987 – голова Українського фонду культури, 1992–1994 – також головний науковий співробітник Інституту національних відносин і політології НАНУ. Віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи (із лютого 1998). Голова Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка. Автор понад 50-ти поетичних збірок, історико-літературних, критичних і публіцистичних праць. На тексти Олійника створили низку пісень композитори О. Білаш, Л. Дичко, І. Карабиць, В. Кирейко, П. Майборода, В. Тилик та ін. Лауреат Державної премії СРСР (за збірку "Стою на земле", 1975), Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (за збірки "Сива ластівка", "У дзеркалі слова", "Дума про місто", 1983). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого 5-го (1995) і 4-го ст. (1999), "Нестора-Літописця" 1-го ст. (2006).