1918 створено Українську Академію наук. Безпосередніми інституційними попередниками УАН були Наукове товариство імені Шевченка у Львові та Українське наукове товариство в Києві, які з різних причин не переросли в національну академію. З травня 1918 справою створення УАН опікувався міністр народної освіти та мистецтва Ради міністрів Української Держави М. Василенко, за ініціативи якого була організована очолювана академіком РАН В.Вернадським Комісія по виробленню законопроекту про утворення в Києві УАН, а при ній – Національної бібліотеки, Національного музею та ін. наукових установ. Упродовж липня–вересня 1918 комісія, ґрунтуючись на запропонованій В. Вернадським моделі УАН як академії універсального характеру, розробила законопроект про заснування УАН, проект статуту і штатів академії, кошторис. На їх підставі гетьман П. Скоропадський 14 листопада 1918 підписав "Закон Української Держави про заснування Української академії наук у м. Києві", а також затвердив Статут УАН, штати УАН та її установ і наказ по міністерству народної освіти та мистецтва про призначення перших 12-ти дійсних членів (академіків) УАН. Академія утворювалась у складі 3-х відділів: історично-філологічного (1-й відділ), фізично-математичного (2-й відділ) та соціальних наук (3-й відділ); її структурними одиницями стали постійні комісії й ін-ти (намічалися 15 ін-тів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, ботанічний та акліматизаційний сади, астрономічна обсерваторія, біологічна станція, друкарня й нац. бібліотека). Загалом понад 60 наукових напрямів мали розробляти 72 дійсних члени. Першими академіками були призначені: по 1-му відділу – Д. Багалій (історія України), А. Кримський (арабо-іранська філологія), М.І. Петров (укр. письменство), С. Смаль-Стоцький (укр. мова); по 2-му відділу – В. Вернадський (мінералогія), С. Тимошенко (прикладна механіка), М. Кащенко (акліматизація), П. Тутковський (геологія); по 3-му відділу – М. Туган-Барановський (теор. економія), Ф. Тарановський (порівняльна історія права), В.А. Косинський (сільс. госп-во), О. Левицький (звичаєве право на Україні). На першому Спільному зібранні УАН 27 листопада 1918 головою (президентом) академії було обрано В. Вернадського, а неодмінним секретарем – А. Кримського. Першими установами УАН, заснованими в грудні 1918, стали комісії: для складання історично-географічного словника української землі (голова – Д. Багалій), для складання історичного словника української мови (Є. Тимченко), для складання словника живої укр. мови (А. Кримський), для видання пам'яток новітнього українського письменства (С. Єфремов), Археографічна комісія для видання пам'яток мови, письменства та історії (В. Данилевич), Акліматизаційний сад (М. Кащенко), Інститут технічної механіки (С. Тимошенко), Геодезичний ін-т, Ін-т економічної кон'юнктури та народного господарства України (М. Туган-Барановський). У січні 1919 було утворено Демографічний інститут, а також Постійні комісії по виучуванню: звичаєвого права (О. Левицький), соціального питання (М. Туган-Барановський), народного господарства (В. Косинський). 1919–1920 були обрані ще 22 дійсних члени УАН, серед них М. Андрусов (палеонтологія), М. Біляшівський (археологія України), М. Василенко (правознавство), К. Воблий (економіка торгівлі та пром-сті), Д. Граве (математика), О. Ейхенвальд (фізика), С. Єфремов (літературознавство), Б. Кістяківський (соціологія), В. Липський (ботаніка), Ф. Мищенко (історія культурно-ідейних течій в Україні 16–18 ст.), Р. Орженцький (статистика), О. Орлов (астрономія), В. Перетц (історія укр. мови), М. Птуха (статистика), Г. Пфейффер (математика), М. Сумцов (укр. нар. словесність), К. Харлампович (історія укр. церкви). Чинний очільник Академії – Б. Патон. Архівний фонд НАНУ налічує понад 1 млн одиниць зберігання за період 5 ст. – поч. 21 ст. і є складовою частиною Національного архівного фонду. Головним архівним підрозділом у системі НАНУ з питань формування, обліку, зберігання й використання документів є Ін-т архівознавства НБУВ (з 1968). Фондоутримувачами Архівного фонду НАНУ із правом постійного зберігання документів є Ін-т архівознавства та Ін-т рукопису НБУВ, відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, відділ рукописних фондів і текстології Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка, відділ фольклористики Ін-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського, науковий архів Інституту археології, музеї та музейні кімнати установ НАНУ. Наукові архіви Президії НАНУ та її установ утримують документи тимчасово, до їх передачі на постійне зберігання до Інституту архівознавства НБУВ.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.