1842 народився Василь Мова (Лиманський), український письменник, поет, драматург, мемуарист, перекладач. Навчався в Уманському окружному училищі, а потім – у Єкатеринодарській чоловічій гімназії. Великий вплив на формування майбутнього поета мало його спілкування з Я. Кухаренком – другом Т. Шевченка. 1860 поступив на історико-філологічний факультет Харківського університету, а через два роки перейшов на юридичний факультет цього університету. Брав участь у громадському житті молоді, став членом харківської Громади, на зібраннях якої обговорювалися питання національно-визвольного руху в Україні. У квітні 1861 опублікував свій перший поетичний доробок у журналі "Основа" та цикл статей на захист поезії Т. Шевченка. У харківський період Мова-Лиманський написав поеми "Троїсте кохання" і "Ткачиха". Закінчивши університет зі ступенем кандидата права, Мова-Лиманський 1869 повернувся до м. Єкатеринодар і 3 роки працював викладачем мови в Малоросійському жіночому училищі. 1873 перейшов на юридичну роботу. В цей період ним написаний цикл оповідань "Малюнки з натури", з яких до нас дійшло лише одне: "Три мандрівниці". Поштовхом до активної літературної праці для Мови-Лиманського стала поїздка 1876 до Києва і знайомство з видатним організатором культурного життя в Україні О. Кониським. Твори Мови-Лиманського друкувалися в галицьких газетах і журналах "Правда", "Діло", "Зоря", "Світ" та ін. Значна частина з написаного поетом була опублікована лише після його смерті. Зокрема, драма "Старе гніздо і молоді птахи", яка змальовує життя Чорноморії в 1860-ті роки, була надрукована лише 1907.

Підготовано за матеріалом Енциклоедії історії України Інституту історії України НАНУ.