1870 народився Володимир Перетц, філолог, славіст, історик літератури та театру, дослідник і видавець пам'яток української літератури; організатор українського наукового життя, академік, учасник процесу заснування УАН. У 1895 склав магістерський іспит і захистив дисертацію у Петербурзькому університеті, яка була відзначена премією Академії наук ім. митрополита Макарія. 1903 р. вийшла в світ його розвідка "Очерки старинной малорусской поэзии". В. Перетц – один з авторів офіційної записки Петербурзької АН до Кабінету міністрів Росії "Об отмене стеснений малорусского слова" (1905) з вимогою прав на вільний розвиток української мови і літератури, свободи друку. У 1906 брав участь у створенні Українського наукового товариства у Києві, очолив його філологічну секцію. 1908 обраний дійсним членом філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові, був головою філологічної секції Українського наукового товариства в Києві, редактором "Записок Українського наукового товариства в Києві". Автор понад 300 праць із літературознавства, джерелознавства, історіографії, археології, бібліографії, з них понад 100 написані під час перебування в Києві. 1926 видав у Києві українською мовою свою визначну працю ""Слово о полку Ігоревім". Пам’ятка феодальної України-Руси XII віку", в якій склав найповніший добір паралелей до фразеології і лексики "Слова" з пам’яток перекладної та оригінальної літератури 11–12 ст. і творів народної словесності. Організатор семінару російської та української філології в Києві (1907) та Санкт-Петербурзі (1914), з якого вийшло багато дослідників і викладачів історії української літератури; зокрема В. Адріанова-Перетц, В. Розов, С. Маслов, Є. Тимченко, Т. Сушинський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Білецький та ін. У 1921 – ініціатор створення і голова Товариства дослідників української історії, письменства й мови в Санкт-Петербурзі. В 1926 Товариство мало 31 дійсного члена і 5 членів-співробітників. Працюючи у ВУАН й очолюючи в ньому з 1927. Комісію давнього українського письменства, В. Перетц об'єднав для праці над складанням бібліографії давнього письменства, розшуків по архівах і бібліотеках пам'яток давньої і середньої літератури, підготовки їх до друку і філологічного їх дослідження київських, петербурзьких і московських учених. В 1933 Перетца заарештовано і заслано (1934) до Саратова, де вчений і помер 1935. Реабілітований посмертно 1957.