У Львові розпочався псевдособор Української греко-католицької церкви, на якому було оголошено про ліквідацію УГКЦ

Дата події: 
8-03-1946

1946 8-10 березня у Львові у храмі Святого Юрія відбувся псевдособор Української греко-католицької церкви, на якому було оголошено про ліквідацію УГКЦ. У квітні – на початку травня 1945 було завершено добір кандидатів до складу "Ініціативної групи по возз'єднанню греко-католицької Церкви з православною Церквою". Сюди увійшли священики, які проголосили себе представниками духовенства і віруючих цілих єпархій – о. Г. Костельник (від Львівської єпархії), о. М. Мельник (від Перемишльської) та о. А. Пельвецький (від Станіславської). Ще перед "собором" вони перейшли на російське православ'я (а М. Мельник і Й. Пельвецький – були таємно рукоположені на єпископів Російської православної церкви). Постанню Ініціативної групи і скликанню "собору" передував масовий фізичний і моральний терор органів НКВС у 1944–1946 над усіма ієрархами греко-католицької церкви в Галичині з митрополитом Йосифом Сліпим на чолі – і засудження їх таємним судом у Києві в березні 1946 на довгострокове ув'язнення або заслання до таборів примусової праці. Православна церква також потерпала від переслідувань з боку радянської влади, однак у цій ситуації було вирішено використати її у цілях СРСР. Львівський псевдособор 1946 є яскравим прикладом т. зв. гібридної війни, де головним знаряддям боротьби є маніпуляція. Псевдособор, в якому взяли участь 216 представників місцевого духівництва та делегація московської патріархії, одностайно ухвалив рішення за ліквідацію Берестейської унії 1596, себто розриву з Ватиканом та возз'єднання з Російською православною церквою. Рішення Львівського псевдособору 1946 стали формальною підставою для переслідування греко-католиків, які відмовилися перейти у православ'я. До кінця 1940-х років у Галичині, Закарпатській Україні й за межами СРСР – у Польщі, Румунії, Чехії – було ліквідовано 5 єпархій, 2 апостольські адміністратури-візитатури, заарештовано 10 єпископів, близько 1400 священиків і 800 ченців Греко-католицької церкви. Легальна структура УГКЦ була повністю зруйнована. Та все ж церква, як і весь національно-визвольний рух, продовжувала своє існування у підпільному форматі, продовжувала свою боротьбу аж до своєї перемоги в кінці 80-их років.