1888 народився Антон Макаренко, педагог і письменник, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання. Випускник Кременчуцького міського училища та педагогічних курсів при ньому (1905). Працював учителем у школах України. Закінчив Полтавський учительський інститут (1917). Організатор і керівник трудової Колонії імені Максима Горького в с. Ковалівка (нині село Полтавського району Полтавської області; 1920–1927), а також після її переїзду до колиш. Курязького Свято-Преображенського монастиря біля Харкова (1927–1928). Упродовж 1927–1932 очолював Комуну імені Ф.Дзержинського в селищі Новий Харків (передмістя Харкова). Від квітня 1932 до липня 1935 – заступник начальника Комуни ім. Ф. Дзержинського, керівник її навчально-педагогічної частини. Улітку 1935 переїхав до Києва. Займав посаду начальника відділеня Відділу трудових колоній НКВС УСРР (від серпня 1935 до березня 1937), був виконуючим обов’язки керівника колонії НКВС № 5 у Броварах (від жовтня 1936). Член Спілки письменників СРСР (1934), автор низки художніх тв. із проблем виховання дітей: "Марш 30-го року" (1932), "Педагогічна поема" (1933–1935), "Книга для батьків" (1937), "Прапори на баштах" (1938) та ін. На літературну діяльність Макаренка справив безпосередній вплив Максим Горький, котрий листувався з педагогом-новатором, зустрічався з ним у Харкові та Москві. Твори Макаренка перекладені багатьма мовами світу. У Кременчуці є музей А. Макаренка. 1991 створено Міжнародну макаренкознавчу асоціацію, яку очолює доктор Г. Хілліг (Марбург, Німеччина) – відомий макаренкознавець, котрий від 1968 досліджує спадщину педагога і письменника.